Брехня і історичні злочини

Правда має стати історичною невідворотністю прогреса

Якщо прослідити історичний розвиток людських спільнот, ми зазвичай досить чітко виділяємо чотири основних етапи розвитку: первісний лад, сільськогосподарські громади, доба індустріалізації і нарешті інформаційне суспільство.

Первісний лад. Виробничі сили – власні м’язи, засіб виробництва і головне багатство – деяка зброя й одежа, вільна територія. Злочин - шкода роду.

Племена родичів бродять по планеті і виживають як можуть. Немає ніяких писаних законів, звісно, як і сталих міжплемінних. Кожен рід живе згідно з інстинктами та можливостями здорового глузду. Вбивати свого нерозумно, бо чим нас більше, тим ми сильніше. Красти нічого – все спільне, а якісь особисті дрібниці швидко виявиться, хто вкрав, бо всі живуть вкупі, тож і сенсу немає. Пограбувати інше плем’я – то добре, але важко. Вбивати чужого можна скільки завгодно. Тільки дивись, щоб він не вбив натомість тебе, і щоб вигода від його вбивства не стала тобі недоречно дорого. Поки на планеті хватає їжі й місця, вбивати інших людей немає сенсу. Коли стає тіснувато й голоднувато, вбити іншого – то доблесть в очах роду, найменше – нічого поганого, звична справа. Вбивство родича звісно великий гріх і карається найчастіше вигнанням, якщо звісно дізнаються, хто вбив.

Сільськогосподарські громади. Виробнича сила – людина, засіб виробництва і головне багатство – родюча земля. Злочин доби - вбивство.

Треба багато працювати мотигою, строїти хати й наживати речі. Кожна працездатна людина перетворюється на засіб, що здатен приносити князю-феодалу прибуток. Тож поступово починають з’являтися закони, які забороняють вбивство. Звісно вбивство феодала значно тяжчий гріх, аніж вбивство простого селянина, але й селян вбивати вже не годиться, і за це накладається кара. Проте життям дітей ніхто сильно не переймається – воно ще непрацездатне, ростити його коштує ресурсів. Звична справа позбуватись зайвих, «віддавати в науку» ремісникам і монастирям, продавати калік до княжого двору, а то й просто десь лишати. Само собою дитина мусить працювати, як зможе і скільки треба. Крадіжки теж поступово стають злочином, проте на цьому етапі ще досить мало регулюються законодавством. Великий злочин вкрасти в князя, а самі між собою якось там розбирайтесь громадами. Громади розбирались і вправлялися з цим хто як міг за допомогою усних правил сумісного прожиття і старости в якості судді.

Індустріальна доба. Виробничі сили – техніка та навчена людина, засіб виробництва і головне багатство – технології, станки, заводи, сировина. Злочин доби - крадіжка.

Вже геть зрозуміло, що кожна людина – потенційний прибуток, навіть якщо на неї немає вільної (сільськогосподарської) землі. Вбивсто і злодійство (крадії) становлять загрозу суспільству, бо зменшують кількість створювачів прибутку і позбавляють їх мотивації працювати (накопичувати речі). Вбивство вважається страшним злочином, розвивається карне законодавство й поліція. Крадіжка теж стає досить важким злочином, розробляється під це законодавство і створюється додатковий штат поліції. Під кінець ери індустріалізації і з падінням народжуваності стає вигідним піклуватись про всіх народжених дітей як майбутні джерела прибутку. Починають створюватись дитячі будинки. Діти поступово перестають бути виробничою силою, бо не мають потрібних навичок, і мають спочатку навчатись. Наприкінці епохи навіть приймається декларація прав дітей (1959).

Інформаційне суспільство. Виробничі сили – освічена людина, засіб виробництва і головне багатство – інформація. Злочин доби - брехня.

Вбивство вже – страшний антилюдяний злочин, крадії – підвалини суспільства, втім їх потрібно розуміти й перевиховувати. Діти – квіти життя і все краще для них. До цих наслідків призвели харчовий достаток, падіння народжуваності, неспроможність дітей працювати та необхідність тривалого навчання, щоб мати змогу працювати.

На перший план невирішених проблем часу виходить брехня як важливий злочин проти Інформації. Якщо інформація – головний засіб виробництва і головне багатство, то її спотворення, брехня, логічно стає основним злочином часу. Освічена людина як основна виробнича одиниця, якщо в сумі її знань є значуща частка брехливої, недостовірної інформації, виявляється бракованим засобом виробництва і може таким чином виробляти здебільшого брак. Як зіпсований станок виробляє браковані деталі, як з гнилого насіння не виросте врожай, так і спотворена інформація не дасть корисної інформаційної продукції.

Таким чином ми бачимо, як суспільна мораль в обгортці Закону змінюється під впливом практичних життєвих реалій. Те, що об’єктивно не вигідно спільноті, стає злочином, навіть якщо до того було звичайним, нормальним або й навіть добрим. Ще сторіччя назад нікому б не прийшло в голову жалкувати за ворожими солдатами, бо це ж ба теж люди. Наші бабці регулярно топили кошенят, а ми тепер намагаємось мерщій їх стерилізувати. Це не означає, що наші предки були зліші чи аморальніші, ніж ми. Це означає, що людиною керує насамперед необхідність, закон джунглів, і вона може собі дозволити бути доброю та моральною лише настільки, наскільки має можливість.

Раніше брехня ніколи не була суспільно важливою і суспільно караною. Звісно тиран міг вбити свого службовця за будь-що, але міг і лишити – «всі крадуть і всі брешуть». Звісно в збірках законів була стаття «не брехати на суді», але майже ніколи по ній нікого не карали – не до таких дрібниць, коли не вистачає ресурсів впоратись із серйознішими справами.  Із комерційною брехнею, тобто шахрайством, почали боротися не так давно і за залишковим принципом. І то через те, що це різновид крадіжки, - завдає підданим матеріальної шкоди, але начебто й цю шкоду вони завдають собі самі, бо самі дозволили себе обманути. Тож буде вільний час у законників – розслідують справу, ні – то потерпілі «самі дурні». Карається факт завдання матеріальної шкоди, а не власне брехня. Ще одним видом брехні, яка дійсно каралась, була зрада дружини чоловікові. За цим могло слідувати розлучення, побиття, або й смерть у деяких країнах. Насамперед у тих країнах, де дозволене багатоженство. Але причини таких законів суто біологічні – захист чоловіками своїх біологічних інтересів, щоб ростити своїх власних потомків, а не чужих. Тож і тут сам факт брехні має нікчемну вагу. 

Правда як історична невідворотністьЗовсім іншої ваги факт брехні має набути в інформаційному суспільстві. Логічно й закономірно вона досягне статусу окремого й досить важкого злочину. Спочатку стане карним злочином брехня суспільнозначуща (політична, економічна, фінансова, ідеологічна), що спричинила або могла спричинити значних наслідків.

Її джерела – політики, посадовці, експерти і так звані лідери громадської думки (ЛГД), навряд чи опиняться у тюрьмі через тренд пом’якшення фізичних покарань. Зараз вже не вбивають вбивць і не відрубають крадіям руки. Але будуть нести фінансову відповідальність, і принаймні будуть позбавлятися доступу до широких аудиторій. Втім, якщо справи в цивілізації підуть досить кепьско, можливий період, коли таких будуть і зачиняти в тюрьмах деякий час.   

Потім прийде черга брехні регіонального та місцевих рівнів. І врешті-решт широкі народні маси почнуть сприймати брехню як щось дійсно погане, й самі відписуватись і піддавати остракізму брехунів. Значно зросте кількість скарг та позовів власне за брехню. Як то зараз не годиться мати в друзях вбивць або крадіїв, так то колись буде негідно мати в друзях навіть побутових брехунів.

Тут варто звернути увагу на два моменти. По-перше, введення нових засад законності і моральності буде відбуватися як завжди згори. Це зумовлено тим, що ті, хто нагорі, хочуть – не хочуть, а мусять дбати про суспільне. Їх власний добробут і влада залежать від суспільного, тому що вони живуть за суспільний кошт.  Є спільний надлишок – є за що жирувати верхам, зменшується спільний надлишок – чекай гризні у верхах за залишки, а то й низової революції.  Є незалежна країна – є влада у верхів, втрачається незалежність – владу захоплює зовнішня сила, а місцеві еліти залишаються в кращому разі у неї в підзвітних чиновниках. А у тих, що знизу, опція «перейматись суспільним» за замовчуванням вимкнена. Бо їх статки залежать передусім від їх власної конкретної праці. І так, ця праця забирає досить сил і часу, щоб його стало ще й на спроби стежити та розбиратись, що ж там коїться на суспільних та світових рівнях, куди воно йде або куди має йти. А якщо такий час знайдеться, і  створиться розуміння, то забракне важелів впливу та інформаційної потужності. Тому зміни суспільних засад відбувалися, і відбудуться принаймні ще раз, згори.

По-друге, зараз ніхто з наших блогерів, лідерів громадської думки (ЛГД), тим паче єврооптимістів, не те що не передбачає таких змін в оцінюванні й покаранні брехні, а й навпаки, називають мої думки наступом на свободу слова, обгрунтуванням диктатури, просто дурнею або й фашизмом, як то зараз водиться. Це зрозуміло спричинено страхом перед росією, її тоталітарним контролем інформації з одного боку, та західними стереотипами законності з іншого боку. Ми не маємо права затуляти комусь рота, навіть якщо точно знаємо, що він бреше, бо священною коровою зараз є свобода слова. Це сучасний постулат і сучасне табу. Так, ми заборонили російські канали, і це добре, але через війну, а не через брехню. Так, ми забороняємо в'їзд в Україну російським митцям, але через те, що вони вороги, а не через те, що брешуть. Так, ми хотіли б заборонити Інтер, але через те, що він підіграє ворогові, а не через те, що бреше.

Я хочу наголосити на тому, що сучасні люди, навіть лідери думок, не вбачають злочину у брехні як такій, і тим паче не вважають, що брехня має каратись.  Порівняйте з: вбивство – апріорі злочин і має бути покаране. Всі причини вбивства можуть бути лише пом’якшувальними обставинами, але не виправданням вбивства як такого. Крадіжка – апріорі злочин і має бути покарана. Причини крадіжки можуть бути  пом’якшувальними обставинами аж до співчуття крадію, але не виправданням крадіжки як такої. Брехня – то взагалі не злочин, а так, щось не дуже моральне, та й то далеко не завжди. Покарана може бути тільки дуже важлива й важка брехня, яка спричинила фінансових збитків, та й то, коли таке бувало? Бо ж то «кожен має право на власну думку» і «в кожного своя правда» і взагалі «свобода слова».

Таке відношення до брехні свідчить про те, що інформаційна ера ще й не думала наступати.

Про настання інформаційного ладу будуть свідчити зміни соціального устрою і суспільної моралі.

Таке відношення до брехні свідчить про те, що інформаційна ера ще й не думала наступати, хоч багато оптимістів вже давно й радісно проголошують мовляв ми вже живемо в інформаційному суспільстві. Та де там. Ми лише починаємо підніматися до нього на поріг. Відношення до брехні, злочину інформаційної доби, якнайкраще про це свідчить. Коли ковалі кували мечі й підкови, то ще не був індустріальний лад. Коли з’явились перші ткацькі станки в Англії, індустріальний лад лише тільки-но починався. Про настання інформаційного ладу не свідчать перші комп’ютери, ані перші смартфони, навіть перші соціальні мережі. Про настання інформаційного ладу будуть свідчити зміни соціального устрою і суспільної моралі.

Отже зафіксуємо для історії. Не зважаючи на те, що причину успіху російської агресії вбачають передусім в брехні (пропаганді), ніхто з ЛГД не закликає до покарання за брехню. Найбільше, що вони можуть собі дозволити, це закликати до боротьби з платними тролями , але якщо фізична людина - ЛГД свідомо бреше, з тим рішуче нічого не поробиш, бо свобода слова і фашизм. Невідомо, втім, в чому полягає злочин роботи за гроші, - всі працюють за гроші. В самій по собі роботі за гроші немає нічого поганого. Чи то злочин полягає в свідомому розповсюдженні брехні за матеріальну вигоду (зарплату)? Та ж і фізичні люди - ЛГД свідомо брешуть не за так, а заради якихось матеріальних вигод. Чи то за здобуття політичної влади, чи аудиторії для замовних статей чи монетизації ютубо-переглядів. І вигода їх майже завжди значно більша за ті зарплати, що отримують платні тролі. Але їх чіпати не можна, бо свобода слова. Чіпати мається на увазі лише видаляти брехню та банити аккаунти, бо ні про що більше сьогодні взагалі не йдеться. Навіть за позбавити Інтер ліцензії буде не так вже й багато голосів, і то через війну, а не через брехню.

Проте наступ на брехню вже починається, і починається він згори. Бо можновладці, як вже було сказано, по-перше вимушені захищатись, по-друге мають змогу. І по-третє, як би там не було, мають менше забобонів і стереотипів, ніж широкі народні маси й ті з їхніх представників, які намагаються «бути попереду» завдяки проголошенню «я такий як ви і висловлюю вашу думку, щоб вам подобатись». Ще тут маю зробити відступ, щоб не склалося хибного враження начебто я вважаю можновладців розумнішими за хоча б середній клас. Ні, справа в тому, що еліти близькі до джерел влади, а отже просто знають, як саме брехня ідеологія влаштована і навмисне розповсюджується, щоб заколисати маси, і як саме воно є насправді. Тобто вони просто напросто ближчі до реальності, позбавлені тих стереотипів, які сприйняли маси, і між іншим радо й охоче сприйняли. Настільки, щоб тих, хто хоче відкрити їм очі, обзивати злочинними типами, котрі якнайменше хочуть позбавити дитину віри в Діда Мороза.

Але влада вже починає наступ на брехню. І хоч поки це лише самозахист, а не принципова зміна, то є доброю звісткою. Злякавшись Трампа, Брексіта і Росії, німецька влада вдається до таких дій:

Соціальна мережа Facebook готує заходи для боротьби з розповсюдженням неправдивих новин в Німеччині перед виборами в Бундестаг, які відбудуться восени. Про це повідомляє Associated Press. Так, соціальна мережа оголосила про співпрацю з медіа-компанією Correctiv, яка займеться перевіркою фактів у поширюваних в Німеччині через Facebook новинних повідомленнях. Американська корпорація має намір в подальшому підключити до цієї роботи й інші журналістські організації. Крім того, планується спростити для користувачів у Німеччині процедуру подання скарг на неправдиві новини. Також газета Rheinische Post повідомила про плани влади Німеччини посилити заходи протидії поширенню в соціальних мережах неправдивої інформації.
 

Принципове в цій новині те, що мова йдеться не про платних тролів, не про спростування окремих випадків брехні окремих журналістів, або про судове переслідування особистого наклепу. Йдеться про брехню як таку, про запобігання розповсюдженню брехливих новин, про початок створення відповідних органів і запровадження покарань. Принциповим питанням є швидкість прийняття рішення і видалення брехні. Бо поки хтось там подасть до суду, поки там ті суди будуть йти, всі вже давно про ту справу забудуть, а свій негативний вплив брехня вже встигне причинити сповна.  Об’єктами покарання мають стати акаунти і фізичні особи з тієї ж причини – поки буде видалена одна брехня, клієнт встигне розповсюдити ще з десяток. Ще півтора роки тому Гугл оголошував про початок розробки платформи «швидкої перевірки достовірності новин». Але щось про те більш нічого не чути. Звісно, наступ на брехню тільки починається, то ж ми багато ще будемо розмірковувати на цю тему. 

Далі: яким може бути наше майбутнє