Фейсбук та інформаційна безпека людства

Фейсбук та інформаційна безпека людства

Зараз чомусь прийнято думати, що раніше людей було простіше обдурити. Задурити їм мізки якимись казочками, видумками та ідеологічними обманами. На кшталт бога на хмаринці чи доброго царя. Грунтується ця думка на уявленні начебто ми зараз значно розумніші за наших предків, і тому звісно менш легковірні. З одного боку це звісно ж вияв нашої гордині. І зараз з цим можливо й погодиться більшість людей, - що ні, не такі вже ми загалом і розумні, – та це кожен киваючи на інших – на «вату», на ідеологічних супротивників. Про себе звісно так ніхто не думає, – що саме він не надто розумний, і не розумніший за предків.

З іншого боку можливість надурити залежить не тільки від розумності та освіченості людей, але ще від кількох чинників:

  1. Можливість практичного застосування брехні

Наші предки могли наслухатись казочок, і навіть в них повірити.  Любили послухати всяку заїжджу людину, від бандуриста з розповідями як били турків до міського розумника, що переповідав новітні західні ідеї простою мовою. Але як це впливало на їхнє практичне повсякденне життя? Та ніяк. Поохали та розійшлися годувати худобу. Ну могли почати вішати підкови над порогом або ставити віники в кутку. На добробут і економічне життя то все не сильно впливало.

А то було приїхали попи і стали розповідати про рай і ад. Що робити гріх і за що кара. Проте люди вже й так знали, що з практичного боку їм робити корисно, а що призведе до збитків. Корисно сіяти й некорисно комусь віддавати безкоштовно своє зерно. Впарити їм щось, що протирічило б цим очевидним реальностям, було практично неможливо. Можливо було впарити тільки щось, що не таке очевидне і не відноситься до повсякденного життя. Ну наприклад, що десь колись жила якась людина, котра потім піднеслась на небо. В це досить складно повірити, люде ж такого ніколи не бачили, але яка в біса різниця було то чи ні нам тут у селі зараз? І от тут необхідно, щоб люди звикли до таких ідей, щоб постійно і постійно про таке слухали. Тоді ця ідея стане звичною, а звичне – воно вже не видається таким вже й неможливим. Звичне ж бо. Звичайне. А звичайне – це вже щось близьке і можливе, начебто вже й своє, а не далеке, чуже й нереальне. І для того, щоб якусь нереальну ідею зробити звичною, потрібно просто постійно і часто про неї казати й казати. Звідси випливає другий чинник можливості надурити -    

  1. Постійне повторення

В маркетингу це називається модним словом «актуалізація». Треба постійно нагадувати, щоб люди не забули. Бо забудуть – і рахуй нічого й не було. А от якщо нагадувати і нагадувати, то згодом всі будуть вважати, що так воно і було, навіть якщо нічого такого і не було.

А для того, щоб мати можливість постійно нагадувати, раніше необхідно було мати

  1. Мережу постійних представників-нагадувальників

МережаТобто місцевих попів з церквами. Або місцевих чиновників з канцеляріями. Чиновники втім дуже довго ніякими ідеями не займались, окрім збору податків. Тут все практично зрозуміло: ти маєш скількісь віддати, щоб тебе не вбили. Натомість тобі обіцяють «захист» і «керівництво», проте не надто розпинаються, бо ніхто сильно й не повірить. І бо в церкви ідеологічні промови виходять краще. Тому правителі держав  підкорили церкву, винищивши мандрівних попів-філософів, і змусили її робити акцент на тезі «кесарю-кесарево». Тому «самостійні місцеві церковні громади», які декларуються й донині, перестали бути самостійними й громадами вже дуже давно. Попів назначають на приходи і на заході, і в нас.

Так було, поки комуністична влада за допомогою розлюченого народу не знищила цю мережу постійних представників-нагадувальників, що називалась церквою. І тоді дуже швидко вона зіткнулась з необхідністю будувати свою власну мережу постійних представників-нагадувальників. Ними стала мережа комісарів, потім партійних ячейок, замполітів і місцевих партсекретарів.

У поміч і для координування цій мережі почали випускатись постійними тиражами рекламно-пропагандистські газети, і доправлятись всюди у найвіддаленіші села. Потім винаходили радіо й телебачення, а ворожі ідеї глушили.

Отже, щоб задурити голову нашим предкам, потрібно було, щоб ідеї не дуже суперечили повсякденній реальності, і мати мережу постійних представників-нагадувальників. Обманути багато людей і мати з того великий зиск було не дуже вже й просто. Треба було докладати великих зусиль, задіяти багато людей і матеріальних ресурсів.

      4. Зворотній зв’язок

Є ще одна проблема, з якою зтикались правителі всіх часів і народів в таких мережах. Технічно вона зараз називається проблемою зворотнього зв’язку. Місцеві й регіональні ланки мережі могли неправильно передавати сигнал. Зумисно, маючи іншу думку, вибудовуючи заколот, чи мимоволі, «неправильно розуміючи політику партії», «впадаючи в єресь». Тому правителі будували паралельну систему наглядових органів, всякі служби внутрішньої безпеки, таємні поліції, КДБ. Вони теж потребували значних затрат, та й самі несли загрозу заколотів для правителів.

Інакомислення

Розповсюджувати іншу думку в таких системах можна було на місцевих рівнях усно, розмовляючи з людьми. Письмово, через місцеві газети й самвидав. Через місцеве радіо й телебачення. Звісно, не «нагло». І на те, щоб побачити «крамолу», у центральної влади йшов деякий час, за який та ідея могла встигнути розповсюдитись принаймні в регіоні. Тоді газету (книжку, передачу) забороняли, а автора штрафували або й садовили на деякий час в тюрьму. Про це ставало відомо людям, і це можливо було оскаржувати, сперечатись, в які часи більш, в які менш. В царській Росії наприклад якось раз суд присяжних навіть виправдав бомбістку, яка вже була скоїла теракт. Можна було оскаржувати у місцевих судах, писати скарги прокурорам, сповіщати про свою скаргу в газетах. Навіть якщо інші газети «теж засуджують» - про факт принаймні стає відомо людям.

 

Facebook - глобальний монополіст

Фейсбук - тоталітарна глобальна владаА зараз у нас є Фейсбук і він поступово стає монополістом розповсюдження інформації. В цьому сходяться всі спеціалісти, інформаційні й футуристичні. Давайте поглянемо в його нутрощі. Перше, що кидається у вічі, це

  1. Неможливість будь-якого оскарження

Система така. Десь, невідомо де, сидять якісь модератори, невідомо ким і як набрані, які розглядають «таємні скарги» на ваші пости. І вирішують, банити вас чи ні, ще й невідомо за якими правилами. За якимось «засадами приємного спілкування фейсбука». Ніхто точно не знає, які вони саме. Час від часу вони змінюються «внутрішніми розпорядженнями», та широкий загал про ці зміни ніколи конкретно не сповіщають. І головне – ви не маєте ніякої можливості оскаржити бан.

Навіть в тоталітарному СРСР була хоча б формальна можливість написати скаргу прокуророві. В інші часи і в інших народах завжди була хоч якась можливість оскаржити дії влади. Над єретиками, ворогами народу та «спіткнувшимися товаришами» влаштовувались суди, з яких можливо було зрозуміти, за що саме судять людину, та погодитися з вироком або ні, принаймні подумки. А зараз у фейсбуці ви не можете ні оскаржити вирок, ні навіть

     2. Неможливість сповістити про бан

сповістити про це широкий загал. Бо вас забанили «тихо», нікого про це не сповіщаючи, і ніхто про цей факт навіть не знає, бо може ви просто не заходите. Щоб хоча б сповістити про це своїх фейсбучних знайомих, вам потрібно зареєструвати новий акаунт, познаходити їх кожного окремо і кожному написати. І зараз всі більш-менш відомі наші блогери вже понаробили по два-три акаунти на випадок бана, запрошуючи підписуватись і на них, бо ж як вони будуть вишуковувати своїх численних читачів, щоб принаймні сповістити? Але ж у фейсбуці не можна мати два акаунти. Це заборонено. Другий акаунт, якщо буде виявлений модераторами, підлягає бану. Тож ця шпаринка існує доти, доки модератори закривають на неї очі. Мабуть через команду «регіонального керівництва». Бо у Великобританії одній людині вже довелося зробити нового паспорта, з фейсбучним ніком, бо модератори забанили її розкручений акаунт, створений не на її паспортне ім’я. Отакі от там строгі правила. Тобто шпаринка існує доти, доки центральне керівництво не побачить цю проблему і не накаже її усунути. А тоді – немає акаунту і немає людини, і ніхто навіть не дізнається, за що і на скільки.

Коли в інтернеті почали з’являтися форуми, почали з’являтися і бани. Але модератори мали сповіщати про бани і вказувати, за що й на скільки. А забанений мав змогу так чи інакше оскаржити бан. Зараз у фейсбуці і не сповіщають, і оскаржити неможливо. Прогрес, одначе.

      3. Анонімність влади

Люди завжди знали свою місцеву владу в обличчя чи хоча б на ім’я. Коли когось засуджували за інакодумство, люде хоча б бачили, хто саме, який саме міліціянт, слідчий, суддя. Який саме замполіт закриває оту газету, чи який саме цензор забороняє оту книжку. А зараз ніхто не знає, що то за модератори, які банять, як вони туди потрапляють, де їхнє керівництво і хто вони такі. Дуже великий прогрес.

Чи велике це діло?

Самоцензурування в facebookБільшості людей можливо це видається іграшками-цяцянками, подумаєш, в якомусь там фейсбуці забанили, велике діло. Але це вже для багатьох стає великим ділом і буде ставати ще більшим ділом надалі. Чому? А тому, що facebook з розваги-базікання поступово перетворюється на необхідний засіб для бізнесу. Тобто для життя, вже для самого існування, виживання людини.

Ось приклад, як дуже відомий російський блогер і журналіст Саша Сотник, який якраз виробляє багато нового, цікавого і суспільно-значущого контенту, не може заробти ним на життя, і мусить просити грошей у людей.

Youtube обдирає людей
Черговий допис Саші Сотник на цю тему на власній сторінці у фейсбуці 09.03.2017

Якщо у вас є невеличкий бізнес, який ви просуваєте через фейсбук, або ви фрілансер, або блогер, доходи якого напряму залежать від присутності у фейсбуці. Та навіть якщо ви людина, яка живе в іншій країні чи в селі, і має багато друзів, з якими не хоче втрачати повсякденний зв’язок. То ви мимоволі почнете самі затикати собі рота і самоцензуруватись, щоб не дай боже хтось не стукнув і не забанили. У нас зараз це – не називати росіян москалями і кацапами, не висловлювати думки, які можуть бути сприйняті як «hate speech» - будь-які висловлювання, які модератори можуть вважати занадто радикальними. І не писати нічого поганого про Попову – колишню заступницю мінСтеця. За це неодноразово банили багатьої наших блогерів. Навіть коли в тих дописах не було нічого, «що прямо порушує засади приємного спілкування фейсбук». Лише критика, цілком цивілізована та навіть м’яка, цієї Попової. Вочевидь вона була десь поряд із керівниками української ланки модераторів фейсбуку. І скоріше за все американське керівництво про це нічого не знало й не знає. Бо поскаржитись неможливо, і навіть куди – невідомо. Але через цю Попову закривали рота на місяці багатьом нашим відомим блогерам, і це в розпал «інформаційної війни».

Самоцензурування в головному інформаційному осередку майбутньої інформаційної епохи

Та ми про самоцензурування у фейсбуці. Воно вже є, і буде тільки збільшуватися з тим, коли все більше і більше людей буде заробляти через фейсбук, і спілкуватись переважно в фейсбуці. Тобто в головному інформаційному осередку майбутньої інформаційної епохи. Раніше ми мали коло спілкування в реалі. Раніше ми могли вийти на площу села і крикнути «люди добрі! що це коїться!» І люди б почули і почали збігатися послухати. Зараз тебе забанили в фейсбуці – і тебе не існує. Ні друзів, ні роботи, ані можливості оскаржити.

Звісно поки що ще є інтернет за межами фейсбука. Ви можете створити власний сайт і крикнути через нього. Але хтось той крик почує, лише якщо вже буде щось про те знати, – тобто введе цілеспрямований запит у гуглі. А щоб «хоч щось знали», потрібно знов таки сповістити – через фейсбук, чи вкладаючи значні кошти в гуглорекламу. Замкнене коло. І навіть просто вийти на площу й крикнути не вийде. Бо вже не збираються люди на площах, а сидять по домівках у фейсбуці.

      4 Таємність законів

Такого ще ніколи не було в світі. Щоб закони були таємними. Закони завжди були відомі, виголошувались на площах, друкувались у збірках, повідомлялись чиновниками. Зараз ми нічого не знаємо про «алгоритми видачі» фейсбука. «Алгоритми видачі» - це внутрішні таємні алгоритми, якими вони визначають, як часто буде з’являтися ваш допис у стрічках нових ваших друзів і чи буде він з’являтись взагалі. Тобто у вас може бути сотня тисяч підписників, але жоден з них не побачить ваш пост, бо фейсбучні алгоритми засунуть його в самі підвалини стрічки, куди не догортає навіть жоден непрацюючий з купою вільного часу. І ви не можете з цим нічого вдіяти, бо закони видачі вам невідомі.

      5 Глобальна імперія

Якимсь чином поскаржитись на фейсбук можна лише в США. Принаймні одному дуже відомому громадянину США це вдалося. Принаймні йому «обіцяли розібратися». Можливо й розберуться з його випадком. Можливо навіть і інші громадяни США мають таку змогу, ми дуже мало про це знаємо, то ж не будемо заперечувати таку можливість. А от громадяни України такої можливості взагалі не мають. Для цього треба витрачати великі кошти, щоб їхати в америку, щоб там шукати виходів, та це ще лише якщо вам дадуть візу. А отримати візу в америку дуже складно, і виглядає на те, що стане ще складніше.

Отже виходить, що фейсбук нині – справжнісінька глобальна тоталітарна диктатура.

Ви не знаєте його законів.
Він може позбавити вас життя.
І ви не зможете ні оскаржити цього, ні навіть повідомити широкий загал.
І навіть самі не будете знати, хто саме це зробив.

Ніяких місцевих панів чи чиновників, проти яких можна влаштувати селянський бунт. Ані спалити садибу пана, ані підстерегти і набити морду чиновнику, ані влаштувати пікети під дверима міністерства. Бо вони всі абсолютно анонімні. Це дуже зручно. Цілковита анонімність влади, і ніяких тобі повстань чи демонстрацій. А до метрополії дуже далеко. Ще далі, ніж до москви. І ще є гарна відмовка: «не подобається – не користуйтесь». То інша справа, що без єдиної глобальної соціальної мережі в вас вже не буде ані роботи, ані кола спілкування. Але ж ніхто не силує?

Інформаційна влада

Інформаційна владаНещодавно Цукерберг зізнався, що вони роздумовують над тим, чи вправі вони вводити «алгоритми» в політичних цілях, – щоб притримувати «погані» новини і просувати «хороші». Що вони вже потрохи робили це в кампанії проти Трампа. Але не допомогло, і треба їм чи ні робити більше, і взагалі. Звісно, запобігати розповсюдженню брехні потрібно і корисно, але. Є величезне але: хто це буде визначати і як.

Це питання всіх часів і народів, але ще ніколи воно не набувало такої ваги, як в інформаційному віці. У всі інші епохи воно було другорядним, зараз же воно почне виходити на перший план і стане найважливішим.

В епохи практичного фізичного виробництва дуже складно було брехати про реальність, яку люди самі бачили і створювали, а брехня про абстрактні речі не мала такого вже великого значення. Скоро, коли люди будуть створювати переважно інформацію, жити за рахунок інформації, брехня набуде надзвичайної ваги. Власне, вона вже набула великої ваги – у фінансовій сфері, мильні бульбашки, акції, форекси, все таке. У політичній сфері ось-ось набуває на наших очах, завдяки якраз соціальним мережам. Але поки ще досить великий відсоток людей заробляє на полях і заводах, у фізичному як кажуть секторі. От коли «заробляти» там стануть тільки роботи.. І настане час «Ч».

В епохи практичного фізичного виробництва найважливішими питаннями було хто саме і як розподіляє податкове навантаження і перерозподіляє надлишки. Податки і видатки – ось головна функція влади епох практичного фізичного виробництва.

Зараз головною функцією влади стане визначення «брехні і правди». А це «право визначати» вже опинилось не у них, а у Цукерберга і ще може кількох його «головних інвесторів». Державні влади країн пропустили цей момент і самі не побачили, як вже майже втратили реальну владу майбутнього.

Китайці зрозуміли це першими, бо розумні. І заборони фейсбук і гугл, та натомість створили свій байду та ренрен.

Московити схаменулись другими. Через власну звичку брехати й велику історію маніпулювання, звісно. Тому не заважали Дурову створювати і розкручувати Вконтакт, а потім просто взяли й відібрали. І тепер у московитів теж є свої власні пошуковик і соцмережа – яндекс і вконтакт. Заборонити фейсбук і гугл – тільки справа часу. Технічно це вже зробив Китай, то ж і московити впораються.

У німців власної розкрученої соціальної мережі взагалі немає, то ж вони почали висувати вимоги представництву фейсбука. Трохи запізно – за півроку до виборів. І без тилу – без власної альтернативи.

Американським елітам з одного боку простіше – фейсбук в їх юрисдикції і Цукерберг – їх громадянин. Але з іншого боку в них менше поле маневрування – через усталені демократичні традиції, як на сміх.

Всі інші виглядає так, що досі не зрозуміли, що відбувається і наскільки це важливо. Створити власну соціальну мережу трохи витратно, але це все ж не ДніпроГЕС побудувати чи БАМ викопати. Половина вартості - розкрутка, можлива через телеканали країни. Але цього чомусь ніхто не робить.

Я не переживаю за нинішні влади країн, ані за нинішні еліти, не дай боже не зрозумійте так. Я думаю за принципом попередньої статті про кластерні 3D-спільнотиОдин керуючий центр, якщо він схибить, загубить усю систему. Багато керуючих центрів – це інша справа, якісь схиблять, якісь ні, і всі будуть дивитись на помилки і здобутки інших. Це головний принцип еволюції і виживання – різноманітність.

То ж зараз ми знаходимось  в дуже небезпечній точці – від рішення одного керуючого центра (Цукерберга), як впливати на видачу інформації (і при тому таємними алгоритмами), залежить надто багато. Такої концентрації влади просто небезпечно допускати. Особливо в перехідні часи, коли ще нікому не зрозуміло, яким буде майбутнє і які воно несе загрози. В так звані точки біфуркації. Дякувати ще богу, що він демократична людина з демократичної країни. Але схибити може кожен, тим паче в умовах стількох невідомих і такої недостачі знань про людей, суспільства і інформаційні впливи, яка безумовно сьогодні є і у всіх еліт.

Читати далі: Як воно має бути

Коментарі

Нарешті почесний професор економіки Стенфордського університету погодився зі мною). Півроку тому я написав оцю статтю. І ось нарешті знайшов однодумця, який детально прорахував серйозні негативні економічні ефекти ІТ-монополізації. Він говорить про монопольні прибутки, монопольну владу і пов'язане з ними посилення нерівності.

"Крім того, - згадує професор, - для регулювання нових каналів публічної інформації, наприклад соціальних мереж, суспільству терміново потрібна публічна дискусія про те, як слід відрегулювати цей сектор".

https://gluzd.space/article/novi-monopolisti

Стаття і відео "Як Facebook допоміг російському вторгненню до України" - MSNBC https://ukrainian.voanews.com/a/dopomih-rosiji-vtorgnutys-ukrainu/40654…
  • Передивляючись, як Цукерберг відреагував на прохання Президента України про український офіс ФБ, я дійшов висновку, що поквапився написати ''дякувати ще богу, що він демократична людина з демократичної країни''. Бо він просто звичайне зарозуміле звіздонуте хлопчисько, якому аби гиготати, а все інше - байдуже. То ж у якій країні він виріс - не важливо.