Кластерні 3D-спільноти

Кластерні 3D громади

В попередній статті ми сказали, що правда має стати історичною невідворотністю прогреса. Але то якщо сам прогрес буде. Насправді прогрес не обов’язковий, обвалення цивілізації зовсім не виключене, більш того, такі обвалення вже напевне відбувалися.

Цивілізація може впасти під навалою варварів, як колись впала Римська. В результаті війни і значних заворушень може відкотитись до феодального рівня з елементами індустрії. Цілком можливий також варіант, коли якась група людей збереже нинішні технології і створить щось на зразок Шамбали, та буде керувати звідти дикими племенами прерій. А може й не буде, навіщо вони їй, хіба що для сафарі. Звучить фантастично, але немає сенсу відкидати такий варіант. Вже наступне покоління не зможе керувати нинішніми приладами, через одне будуть лише слухати казки, а їхні онуки вже будуть бачити не техніку, а богів і магів. Цей варіант описаний в багатьох фантастичних творах, показаний в кількості фільмів, і не видається надто неможливим.

будівельний 3d принтер
Китайський будівельний 3D принтер

В решті решт зі страхітливою ймовірністю вимальовується реальність варіанту Оруела і послідовників. Інформаційна ера вже не потребує багатолюдності, як минулі. У добу сільськогосподарську селянин був необхідним засобом виробництва поряд з землею, то ж чим більше селян, тим краще. В індустріальну еру з її станками і доменними печами без людини теж було не обійтися. А ось на підступах до віку роботизації футурологи вже хапаються за голову, куди дівати працівників. Щось там розказують про перепрофілювання і перенавчання, але всі більш-менш розумні люди ясно усвідомлюють, то все марні балачки. Коли робочих місць не вистачає вже чверті навченої молоді, то який сенс перевчати категорію за сорок. 

Подейкують буцімто всі будуть виробляти «інформацію», один одному її продавати й з того жити. Якщо чесно, не уявляю собі, що то за інформація насправді може бути. Найцінніша інформація – наукова, вже надто дорого коштує «у витратній частині», буде коштувати ще дорожче, і навряд чи широкий загал буде за неї платити. Ігри, ну так, кіна, серіали, всякі розважальні фєнєчки, все це згодом цілком можливо зробити платним. Бескоштовне, піратське, існує в інтернеті від його початку постільки, оскільки у держав ще не дійшли до цього руки. Піратський вільний інтернет – як Дикий Захід у вестернах. Скінчується тоді, коли туди доходить держава, і будьте певні, якщо й зможе хтось тоді надибати щось бескоштовне, то тільки лічені специ змухлювати. Погоди вони вже не зроблять. То ж виходить начебто так, можливо, всі будуть заробляти якимись розважальними фєнєчками один в одного. Але. Вже зараз найкращі ігри й кіна коштують дуже дорого «у виробництві». І прибуток від них отримує «компанія», а всі чисельні працівники-програмісти – зарплати. Людина або невеликий гурт вже не можуть створити щось конкурентоспроможне, і я не бачу, чого б це має змінитися, - вибагливість користувача тільки зростатиме.  Більш того, зараз програмісти отримують ще порівняно хороші зарплати, але вони вже падають, і будуть падати ще більше, коли значно підскочить конкуренція. Бо ж інших професій вже майже не залишилось. Якась кількість техніків на обслуговуванні роботів і комбайнів, якась частка – офіціянти й повари для вибагливих багатіїв. Ну ще якась кількість вчителів і врачів, невеличка, бо ж онлайн-освіта і мережевий доктор. А всі інші – мерщій у програмісти-розважальники? Велика пропозиція знижує ціну.  

чорне дзеркало
Кадр з серіалу "Чорне дзеркало": житло-комірка

І хто буде купувати всі ті розваги й за який кошт? Безумовний мінімальний дохід, скажуть. Добре, звісно. Тобто того мінімального доходу має вистачити на їжу, одежу, житлове приміщення. А потім ще й на платні розваги. Ну то це вже справжній комунізм виходить. Про таке тільки мріяти. Але хто буде «заробляти» оті кошти, що потім всім роздаватимуться? Пара, нехай десятків, корпорацій.  1-2 сільськогосподарські, 3-4 промислові, пару будівельних та нехай ще й транспортна. Звісно королі сьогодення, ігрові корпорації, нехай аж п’ять штук, для конкуренції. Вони будуть заробляти основний валовий дохід, щоб потім перерахувати значну його частину державі, щоб вона роздала мінімальні доходи, щоб люди могли купувати їжу і розваги, щоб корпорації могли заробляти, щоб роздавати мінімальні доходи. Якесь замкнене коло. Так і постають перед очима кімнатки-комірки з “Чорного дзеркала”, де люди вертять велосипеди, щоб відшкодувати хоч якусь частину вартості свого існування. Але навіщо вони? Їх існування коштує дорожче, ніж вони виробляють. Вони не потрібні. Вони зайві. Вони будуть зникати. Цей процес можна пришвидшити, але навряд чи хтось буде його уповільнювати. 

Альтернатива виходить ще більш соціалістичною. Якщо корпорації не належатимуть обмеженому колу власників, а належатимуть суспільству, тоді можна створити для всіх більш-менш рівні умови, звісно доведеться регулювати й розподіляти. Але ж соціалізм зараз наскрізь скомпрометований, чи не так? Тож зостаються нам корпорації, приватні садиби-парки і кімнатки-комірки. Або сподіватися на людяність власників цивілізації, що збережуть більш-менш умови натовпам непотрібних.

Є ще один варіант. Але перш давайте подивимось на історію людства трохи під іншим кутом, ніж в попередній статті.

 

Натуральне господарство та спеціалізація

 

натуральне господарствоЗараз ми вже звикли до того, що людина не може вижити самотужки, принаймні в людському цивілізованому стані. Хтось їздить на тракторі, хтось клепає айфони, а хтось вигадує казки. І кожен робить те, що краще вміє, або те, до чого виніс випадок. Колись родина могла вижити самотужки, хутором, виробляючи все необхідне для життя. Городину, м’ясо, молоко, мед, віск, тканину та навіть горшки. За залізом треба було їхати до найближчого коваля, але їх було багатенько, по ковалю на величеньке село. Там же в селі можна було коли-не коли побазарювати, щось продати і придбати не необхідних для виживання чудасій. Це називалось натуральним господарством. Зараз майже ніхто не виживе самотужки навіть в селі. Однією городиною не проживеш, а корову і свині вже мало хто держить, ніхто не меле муку і не виробляє тканину, не стане всім навіть дров на опалення, а самозабезпечення електрикою  все ще міф. Ба більше, зараз навіть держави вже не можуть вижити самотужки, принаймні без значного погіршення рівня життя. Одним катастрофічно бракує палива, інші не в змозі виробляти сучасну техніку, третім не вистачає їжі і води, і мало хто виробляє тканини.

Спеціалізація, в тому числі країн, з одного боку надзвичайно вигідна. Але з іншого боку вона суттєво зменшує здатність до виживання окремих індивідуумів (країн). 

Будь-яка криза відлунням відгукується майже по всім країнам, а суттєва криза, ба більше війна, здатна накоїти лиха всьому світові. Якщо перервуться торговельні відносини, хтось буде їсти нафту, а хтось сидітиме в холоді й темряві. Країни намагаються запобігати такому розвитку подій, створюючи запаси, хто які може, але вистачить їх не надовго. Крім того таке становище, коли кожна окрема людина добре знає лише свій шматочок роботи, трохи в курсі протікання процесів в суміжних областях, але не уявляє картини в цілому, згодом може призвести до руйнування загальної культури і цивілізації.

Така диференціація, тобто виокремлення різних груп людей, їх відходження один від одного аж до взагалі нерозуміння, що та людина робить і навіщо вона потрібна, породжує велике непорозуміння в суспільстві, яке здатне в такому разі компенсуватись і залагоджуватись тільки «розумним центром». Інакше групи, що один одного не розуміють, почнуть тягнути ковдру на себе, вважаючи, що я гідний більшого, бо роблю важку, важливу і потрібну справу, а отой майже нічого не робить, за що ж він жирує?

заводВласне в епоху спеціалізації так і відбувалось. Ще задовго до Маркса помітили і розмірковували над фактами класової боротьби. Залагоджувати ці суперечності і було найважливішою справою правителів всіх часів і народів. Справою внутрішньої політики, внутрішньої безпеки, економіки та політики, і, звичайно, релігії як ідеологічної влади. Психологічною причиною конфліктів виокремлених груп суспільства є нерозуміння, що насправді інші роблять, наскільки то важко і важливо, і від того перебільшення власної значущості і применшення значення інших.  

Зараз ми живемо під час чергової «суперечки спеціалізації». Росія вирішила, що її робота «бензоколонки» тягне за важливістю і незамінністю для Європи на статус «енергетичної супердержави», і спробувала шантажувати, відносно успішно, своїм становищем. На черзі демарш Китаю, який вже починає вважати, що перестав бути всього лиш ланкою у світовому розподілі спеціалізацій, і здатен бути самодостатнім у всіх відношеннях. Ба більше, тепер радше інші залежатимуть від нього, ніж він від них. Китай вже побудував повні виробничі цикли майже всіх товарів аж до космічної сфери. А діставання лічених ресурсів, яких бракує, то вже справа техніки, як кажуть. 

Отже, «центр» має координувати співпрацю спеціалізованих груп та залагоджувати конфлікти, породжені нерозумінням.

Але якщо центр загине (в нього влучить атомна бомба, він згниє від корупції, його викрадуть іншопланетяни, або отруять вороги), то загине все суспільство. Дещо таке сталося під час розпаду СРСР: не дивлячись на те, що в Україні залишились всі спеціалізовані структури, себто міліція, промисловість, сільське господарство, та й власне управлінський апарат, проте це був не головний центр, а другорядний, що передавав команди із Москви. І поки цей другорядний центр не переналаштувався і не перебрав на себе функції головного центру, в країні кілька років стояли черги за хлібом, люди мусили самі торгувати шинами і мішками з цукром, геть кудись щезла туалетна бумага із усім іншим магазинним крамом, а міліція чомусь перестала вправлятися з бандами братків, що підкорювали собі торгівлю і промисловість. В той час безладу загинуло багато людей через стрілянину і відчуття безвиході. І це всього лише поки другорядний центр перебирав на себе важелі керівного. А коли будь-який центр зникає взагалі?

В епоху натуральних господарств такі грандіозні катаклізми були неможливі. Якщо хтось спалить базар, то він відбудується поряд, ото й всього. Кожне домогосподарство майже самодостатнє, принаймні цілком здатне до виживання.

Робоча спеціалізація призвела до більших наслідків, ніж впадаючий в око розподіл на «кравець, жнець, на дуді гравець». Робоча спеціалізація призвела ще й до того, що чоловік став не здатен захистити себе й сім’ю, а сім’я стала не здатна сама вивести в світ дітей. Давній римлянин-селянин літом збирав врожай, а восени мандрував у військовий похід і усяк був в змозі захистити власний двір. Українець відбував жнива і подавався на зиму до Запорізької Січі, та й де інде мало хто наважувався зачіпати ладного хлопця з шаблюкою. Інша справа зараз, коли почасти від нестачі часу, фізичного тренування і вміння, а почасти через заборону мати зброю, мусимо звертатись до поліції, і вже по факту. Діти, які раніше терлися біля батьків днями, переймаючи їх вміння і допомагаючи в справах, зараз мусять ходити до школи й інститутів, бо в батьків якби і вистачило перспективної освіти, то не стане часу з ними займатись.

Спеціалізація з одного боку призвела до підвищення продуктивності праці, а отже і до підвищення статків. Але з іншого боку вона стала причиною втрати самодостатності та цілісності і людиною, і країною.

 

Кластерні 3D-спільноти

 

З точки зору стабільності й виживання системи безпечнішою буде така система, яка складається з кількості кластерів, цілком функціонально самодостатніх і взаємозамінних, здатних до самовідтворення. Аніж система, що складається з різнорідних, хоч і високофункціональних кластерів, взаємодія яких стає неможливою при втраті координуючого центру. За першим принципом побудовані біологічні клітини, кожна з копією набору хромосом, віруси та власне людство як ціле, де одна людина подібна до іншої і може бути замінена. Незамінних, як відомо, в нас немає) За другим типом побудована людина як одиниця. Можна більш-менш існувати без руки, з протезом ноги, без нирки і навіть сліпим. Але якщо втрачено мозок, то все, пиши пропало. Людина смертна, а людство маємо надію, що ні.

Чи можемо ми повернути самодостатність окремим громадам, звісно без втрати всіх вигод нинішньої цивілізації? Бо власне я, попри все вищенаписане, не маю ніякого бажання сидіти без електрики і ютуба десь на анастасійських хуторах, збираючи кедрові горіхи й втішаючись  чистим повітрям. Комфорт понад далеке й примарне усе.

Технологічні передумови

Ще всередині минулого сторіччя люди почали мріяти про регульовані термоядерні реакції. Вони б дали можливість створити багато невеликих і потужних джерел енергії, окремо для кожного кластера-спільноти, розташованої будь-де, енергетично незалежної, не прив’язаної до ГЕСів, вугільних чи газових родовищ, до величезних атомних електростанцій і дротів електромереж. Та щось, нажаль, та мрія досі залишається лише мрією. Сонячні й вітрові електростанції потребують значних витрат і не дають потрібних потужностей, всі інші альтернативні джерела так само, надто витратні й малопотужні.

Прінтер для їжі
Ресторан у Лондоні, де всі замовлення виготовляються на 3D принтері

Зате недавно винайшли 3D-принтери. Це значний цивілізаційний стрибок виробничої техніки, де сам процес виробництва грунтується на зовсім іншому методі, ніж раніше: не відтинати непотрібне, а додавати відсутнє. Всі минулі відомі нам тисячоліття людство брало матеріали, що існують в природі, відтинало від них зайве, створюючи деталі потрібної форми, а потім складало їх до купи у витвір. Для такої діяльності потрібна дуже велика кількість різноманітних деталей, зроблених за різними складними технологіями з багатьох різновидів матеріалів. Тож не дивно, що виробничі процеси розкидані по територіям і мають бути прив’язаними до ресурсів, чи матеріальних, чи енергетичних, чи людських. 3D технології починають запроваджувати зовсім новий метод виробництва: «вирощування» витворів зразу такими, як вони мають бути, із декількох різновидів порошкового матеріалу. Використання цього матеріалу більш економне і може бути багаторазовим. Але його виробництво потребує значних енергозатрат.  

За допомогою 3D виробництв кластер-спільнота могла б виробляти собі все на місці, від тарілки й шкарпетки до будинку і машини. Тоді відпаде необхідність в транспортних витратах на перевезення готових виробів, їх зберігання, складування, продаж. Відпаде необхідність будувати великі заводи для виробництва товарів, і щезне головна біль їх керівництва за те, що саме виробляти, що саме буде потрібне людям і в якій кількості, як оте рекламувати і як не затоварити склади. Ба таке явище? як криза перевиробництва? взагалі відійде в минуле. Водночас люди перестануть бути тими робітниками, які виробляють багато «зайвої» продукції, яка не продасться і буде знищена, і ніхто не отримає від тієї праці користі – ні суспільство, ні самі працівники.  

3d printer
3D прінтер

Тож в кожному кластері-спільноті розташовується кількість 3D-принтерів, щоб виробляти на місці все необхідне для життя і не залежати від поставок, конфліктів, технологічних і природних катастроф деінде. Вже продаються побутові 3D-принтери, за допомогою якого можна виготовити все необхідне для домогосподарства в хаті. Посуд, білизну, одежу, навіть меблі. Транспортні засоби, будинки та складні технічні прилади можуть виготовлятися на місцевих 3D-виробництвах штучно під замовлення. Справа лише в сировині для принтерів і наборах програм-креслень для всього на світі. Передача інформації зараз не проблема, а програмістами невдовзі мають стати всі) Створення нового товару буде означати створення програми-креслення для 3D-принтера, і продаж товару – продаж програми. От сировина для принтера ще дуже дорога й складна у виробництві, проте у цьому напрямку працюють дослідники й науковці. Коли технологія буде приведена до стану «можливо побудувати заводик у кожній громаді-кластері», справа стане лише в джерелі енергії. З технологічної точки зору. Бо технологічна передумова – необхідна, але недостатня для повернення до кластерних спільнот.

Соціально-психологічні передумови

Ще одною найважливішою передумовою виникнення кластерної громади, поряд з технологічною, буде подолання психологічної інерції і перебудова всього нинішнього соціального устрою. Владні еліти будь-яких держав не будуть радо позбуватися влади. А маси, попри те, що вони про себе думають, теж не дуже прагнуть перебирати на себе відповідальність. Залишатись в спеціалізованій епосі елітам досить просто, варто лише продовжувати тримати у власності нові джерела енергії, а нинішні заводи поступово заміняти великими 3D-виробництвами, у своїй же, ясна річ, власності. Залишатись таким чином «на потоці», розподіляючи безкоштовні блага кому і скільки здасться потрібним. І знов перед нами чітко постає моторошний привид майбутнього, де якась кількість «власників всього» живе в технологічних райських кущах, подовжуючи життя найновішою медициною, в оточенні якоїсь кількості потрібних техніків і медиків. А всі інші непотрібні.. І це цілком можливо. Не бачу жодної причини, чому б це було не можливо. Ба більше, такий варіант видається ймовірнішим за інші.

Кластерні 3D-громадиАле я бачу й інший варіант. Кластерні громади, все виробництво в яких перебуває у спільній власності, а керується громада шляхом прямої онлайн-демократії, де один голос зовсім не рівний іншому. Вага голосу однієї особи вираховується за коефіцієнтом, який залежить від: коефіцієнту її інтелекту, рівня загальної освіти та рівнів спеціальних галузевих знань, від віку або досвіду у вирішенні специфічних проблем, від коефіцієнту залученості до вирішення питань у минулому, та звісно від рівня чесності. Якщо особа в минулому була спіймана на брехні, будь-якій, це має відбитися на вазі її голосу в майбутньому. Вага голосу спеціаліста, який має спеціальні знання з поточного питання, звісно значно вища за вагу голосів спеціалістів з інших питань. А тим більше за вагу голосу людини з середньою освітою, яка переважно дивиться кіна, проте й пише програми для гарних декоративних ваз, які розкуповуються по всьому світові. Така система по-перше заохочуватиме до навчання і участі у громадському житті людей освічених, які бажають впливати на розвиток громад, а не змушені йти віддавати один голос невідомо за кого. По-друге унеможливить популізм невігласів і зекономить силені кошти, що постійно витрачаються на так звані «виборчі кампанії». По-третє дасть нарешті зелене світло сталому розвитку суспільств без підкилимної боротьби за владу і переворотів, коли будь-які рішення будуть прийматися компетентними людьми, прозоро і відкрито, з публічними онлайн-обговореннями і під  впливом тих співгромадян, які дійсно вивчили питання і мають що сказати. 

 

Чим кластерні громади кращі з точки зору виживання за глобальний світ?

1. Роззосередженням керівних структур. Велика кількість осіб приймає участь у керуванні, і має безпосередній досвід керування своїми кластерами, або спілкою кластерів. Це унеможливить втрату «керуючого центру» в якійсь аварії, катастрофі, теракті чи війні. Як от наприклад загинув цілий літак з польськими керманичами у 2010 році. А могло бути два літаки, чи теракт на Пентагон, про що багато хто мріє.

2. Промислові виробництва роззосереджені всюди, де живуть люди. Зараз наприклад смартфони виробляють пара заводів на світ. Якщо в один з них влучить метеорит, на другий ляже подвійне навантаження. Тому, скажімо, і він зламається. А про загрози, які можуть спричинити виходи з ладу великих енергетичних центрів – АЕС, ГЕС, газопроводів, годі й казати.

Кластерні 3D-спільноти3. Продовольча безпека. Зараз країни активно обмінюються їжою, і деякі з них дуже залежать від поставок харчів, а інші від попиту на їхні харчі. Якщо трапиться війна чи катаклізми, потрібна зовнішня допомога, перевезення значної кількості їжі на великі відстані. Щоб лише не трапився голод. Ще одна проблема – зараз більшість сільгоспвиробництв залежить від постачання насіння від двох насінневих корпорацій. Що буде, якщо в них влучить метеорит? Кластерні спільноти мають кожна відтворювати насінневий фонд принаймні той, що вирощують, кластерні союзи – насінневий фонд свого регіону. В силіконовій долині вже винайшли метод вирощування м’яса «у пробірці». Такі способи виробництва їжі цілком можуть стати розповсюдженими, і таку фабрику харчів буде мати кожен кластер, а ближні сусіди будуть мати змогу допомогти постраждалому швидко і зблизька.   

4. Культурна і соціальна безпека. Вже очевидно, що деякі народи і культури надто вороже сприймають інші культурні й соціальні цінності. Без суперечок на тему «чи реалістичною є політика мультикультуралізму, а чи вона взагалі непридатна для втілення будь-де і будь-коли», можна чітко сказати, що ми не можемо і не маємо змушувати інших жити так, як ми самі вирішили буде правильно. От не хочуть одні люди жити поряд із геями, нехай їм буде кластер принаймні без гей-парадів і публічних камінг-аутів. От хочуть одні люди тримати дружин в паранджі, то нехай тримають, а в інших кластерах ходити в паранджі буде заборонено. Десь хочуть бачити навкруги жорсткий шаріат, і вважають, що так буде краще, а десь не хочуть бачити процес забивання жертовного барана у себе в дворі, і нехай то буде заборонене. Десь вважають, що куці спідниці провокують і взагалі заважають жити, а десь вважають, що тіло людини – натуральне й природне, і його нагота має тільки сприяти вивільненню творчої енергії. І нехай кожна спільнота або союз спільнот у вільній конкуренції доводять, що саме їх спосіб життя – найкращий. Це головний принцип еволюції і виживання – різноманітність. Кожен кластер буде мати змогу поставити над собою свій власний соціальний експеримент, і від нього не будуть потерпати інші. Звісно при цьому має бути можливість вільного виїзду з кластеру для дуже незгодних, і більш-менш узгоджена політики народжуваності, в залежності від несучої здатності території кластеру і рівня життя, на який претендують його громадяни. Бо принцип зозулі в природі ще ніхто не відміняв.

5. І нарешті безпека військова. Не слід переоцінювати розвиток людства вже до гуманних надістот, а також не слід недооцінювати можливі зовнішні загрози. У попередню фазу натурального господарства воїном був кожен чоловік, а в монголів навіть і жінка. Не бачу нічого поганого в тому, щоб якусь кількість часу діти та й дорослі, які значно вивільняться від праці завдяки технологіям, присвячували фізичним вправам і іграм. Корисно і для здоров’я, і для особистого спілкування, замість грати в комп’ютерні іграшки. Нехай знайомляться з особистою зброєю, та потужною технікою, хто втямить. Чим більше військо, тим сильніша країна, а загалом і планета. В епоху спеціалізації професійна армія стала інструментом влади еліт, і цей інструмент повів до концентрації влади, відти до концентрації багатства, далі до об’єднання в держави, і знов через концентрацію багатства далі до імперій, за принципом позитивного зворотнього зв’язку. Концентрація сили тягне до концентрації влади. Розпорошення сили тягне до демократії.