Реалізація. Торговельна війна.

Торгова війна долара з юанем

Всього лише півтора роки тому місцеві фейсбучні 'економісти' перш за все з навколо Пімівського пулу наввипередки гигикали мені "ти що, яка може бути торговельна війна між Китаєм та США гиги-гиги". І ось вже в Києві проблема ТОРГОВІ ВІЙНИ. США VS КИТАЙ буде обговорюватись на міжнародному економічному форумі.

Весь світ з побоюванням спостерігає за тим, як розгортається торгова війна між США та Китаєм. Хоч розмови про таку війну велися дуже давно, але ніхто, мабуть, не припускав, що вона буде розвиватися так стрімко. Все почалося з того, що президент Трамп підвищив мита на сталь та алюміній. У відповідь Китай оголосив дзеркальні заходи, підвищивши мита на американську продукцію загальною вартістю 3 млрд. доларів. У США недовго чекали з відповіддю і оголосили про підвищення мит на загальну вартість 50 млрд доларів. Буквально відразу ж Китай відповів підвищенням мит на відповідну суму. Це протистояння почало набувати все більш принципового характеру і зрештою Сполучені Штати оголосили про підвищення мит на 200 млрд. А коли Китай заявив про чергові дзеркальні заходи, то в США заговорили про введення мит на весь китайський імпорт, що становить 500 млрд доларів.

За посиланням лонгрід. Тут хочу зазначити два пункти, які дуже непопулярні серед наших геніїв від економіки.

п. 2, який зазвичай називається китайськими валютними інтервенціями або політикою втримання Китаєм низького курсу своєї валюти. І пояснюється, що таким чином Китай підтримує конкурентоспроможність своїх товарів на зовнішніх ринках. Але це лише половина справи, при тому й не найсуттєвіша. В фінансовій площині Китай таким чином фактично відмовився від використання долару як всесвітньої грошової одиниці принаймні на своїй чималенькій території. Запобігши таким чином імпорту зовнішньої інфляції в свою країну і викачуванню з неї 'реальних коштів'. Що і дозволило в значній мірі нам спостерігати економічне китайське диво, а тепер і торговельну війну з гегемоном. На відміну від України, яка ось тільки-но ледве почала затикати свої найочевидніші фінансові діри. І то завдяки і проти 'російського фінансового втручання'. Лише одне це дало можливість гривні 'якимсь дивом' триматися під час війни. Але наші горе-фінансисти ладні списати це чудо на геній Порошенка, аби тільки не звертати уваги на діри у власних теоріях. Диво Порошенка звісно є, але воно полягає в простому факті тверезого погляда практика. Нормальний науковий підхід - якщо теорія не працює на практиці, значить нафіг таку теорію, і робимо так, як воно робиться в реальності. Але ж так звані вчені вже понаписували дипломів і не можуть зректися своїх дисертацій. Тому чекаємо, коли ще там напишуть інші докторські інші вчені)    

Наразі китайський юань незалежний від долару і стоїть лише за крок від того, щоб стати ще однією світовою валютою з усіма вигодами і ризиками такого положення. 

п. 4. Політика так званого державного капіталізму в Китаї. Згідно з рейтингом Форчун, з 20 найбільших китайських компаній 17 є державними. В цілому китайський уряд контролює 150 тис. компаній, які виробляють від 30% до 50% китайської економіки. Це дуже умовна оцінка, оскільки реального розміру китайського державного сектору не знає ніхто.

Знов таки, наш страх-ідеологія 'державні компанії ніколи не можуть бути ефективними' ще довго не дозволять нам піти по слідам китайського економічного дива і цим шляхом. Я вже не раз писав, що ефективність компанії залежить передусім від мотивації її керівників і робітників. Що ніяк не протирічить до речі теорії менеджменту. І наглядно доведено на наших очах державним Нафтогазом. Але травмована ординським минулим країна певне ще довго не побачить логіки за своїми страхами. Тим паче що й західні радники аж ніяк не поспішають лікувати хворого. Це банально не в їх інтересах. Насправді немає ніякої різниці в тому, чиєю є власність на виробничі потужності, аби чиї кошти інвестовані - державні чи приватні. Важливо, хто саме керує і які має від того бонуси. Оце і вся велика буржуїнська таємниця. 

Мітки