Свобода волі?

Свобода волі?

Оззі Озборн - генетичний мутант. Його мутація дала йому можливість прожити багато років у хронічному алкоголізмі та важких наркотиках, та отримувати від цього задоволення, не платячи за це здоров'ям як зазвичай буває.

Цікаву статейку прочитав у NYPost, що базується на книзі Bill Sullivan, що в свою чергу базується на багаторічних дослідженнях впливу ДНК та інтоксикацій від мікроорганізмів на поведінку (автор - мікробіолог, інфекціоніст, генетик). Там є про цей факт, та багато чого про факти формування нашого емоційного вибору, тобто життєвої позиції. 

Книга називається "Pleased to Meet Me: Genes, Germs, and the Curious Forces That Make Us Who We Are" - "Приємно познайомитися (з собою): гени, мікроби та інші цікаві сили, що роблять нас тими, хто ми є".

Велике дослідження біологічної машини, якою ми є.

"Їжа, яка нам подобається, люди, яких ми любимо, емоції, які ми відчуваємо, і переконання, яких ми дотримуємося - все можна простежити в нашій ДНК, мікроорганізмах, що живуть у нас, та зовнішніх факторах."

Всілякі серотоніни підкріплюють емоції по різному, приводячи до різного життєвого вибору. У 72% випадків поглянувши на геном науковці правильно вказують на політичні вподобання людини - чи вона ліберал, чи консерватор, правий чи лівий. 

Стверджують, що виховання та дитячі травми можуть певною мірою нівелювати вроджені схильності. Тобто соціум, сім'я, виховання та випадкові фактори грають роль, але схоже не таку вже й велику.

Неприємно, коли тебе називають машиною. Ми ж рахуємо себе свідомими та вільними. Ха-ха, 2 рази. 

Взагалі, була б геть не політкоректна книга, якби там не додали трохи. 

От кажуть, що нам слід вважати на гени, приводячи у приклад випадок 2006 року, коли чоловіку (Bradley Waldroup, штат Теннессі, на фото), що у нападі люті вбив друга колишньої дружини та відрізав їй пальці мачете перед їх дітьми, не присудили смертну кару (а дали 32 роки), оскільки в нього було виявлено мутацію гена MAOA, яка асоціюється із зловмисністю та приступами гніву у чоловіків. (За іронією долі, це й же ген пов'язаний зі щастям у жінок.)

Ось тут так, тут вже політкоректно -- скаженого пса не можна вбивати, а треба простити, виділити йому кімнатку та й нехай живе, та ще й кормити його довіку. В нього ж мутація. І з агресором чи злодієм, виходить, треба домовлятися? Він же таким народився.