Земля

Ні продажу землі

Багато реформаторів, радники, експерти, частина громадянського суспільства вже поспішили висловити своє розчарування рішенням Верховної Ради продовжити дію мораторію на продаж землі. Україна дійсно потребує функціонуючого і здорового земельному ринку, але тільки раптова відміна мораторію цьому не допоможе, а навпаки, скоріше, зашкодить розвитку невеликих фермерських виробництв.

Річард Розвадовський, експерт проекту ЄС Підтримка і реалізація сільськогосподарської та продовольчої політики в Україні
Гарі Роше - PhD сільськогосподарських наук, екс-керівник проектів Світового банку в Україні, радник Банку Кредит Дніпро з питань кредитування сільського господарства

Підстав для відкриття ринку землі немає, крапка

Лариса Старикова, координатор аналітичного центру Аграрного союзу України


Голова «Аграрного союзу України», що об’єднує дрібних і середніх фермерів, Геннадій Новіков у дуже цікавій передачі Радіо Свободи. Рекомендую послухати всю передачу, але спершу звернути увагу на слова на 25 хвилині:

1. Зараз в Україні вся земля обробляється. Немає необроблюваної пустуючої землі.  

2. Право оренди в Голандії стоїть вище за право власності.  Право оренди в Голандії захищене законодавством таким залізобітонним чином, що не можна його зрушити з місця. Бо саме орендар платить податки і приносить прибуток державі. А у нас весь час виставляють наперед людину, яка просто здає землю в оренду. Тобто рантьє. І намагаються його захистити. Але всі блага створюють ті, хто працюють на землі, а не ті, хто здають її в оренду, рантьє. 

3. Ми всі їздимо до європи-америки, але чомусь бачимо інше. От хочеться людині продавати, то і беруть підмащують все під цю тему, цілу теорію, щоб тільки отримати результат.

Передача задумана як фахова розмова для всепропальщиків ‘грунти виснажуються рятуйте’.  Але експерт каже інше, про перемогу, про якісність українських грунтів порівняно з європейськими. 

Ведучий передачі Юрій Матвійчук очевидно має темник. Що звісно не дивно для зрадофільської Радіо Свободи, вона ж Радіо Ера, з фінансуванням Dragon Capital. Максим Нефьодов до речі пішов з інвестиційних директорів Dragon Capital до Icon Private Equity керуючим партнером фонду з аграрного напрямку. Ця обставина тоді здивувала багатьох експертів – де молодий фінансист Нефьодов, а де аграрний бізнес. В 2011 році Максим інвестував в агрохолдинг Sintal. А на початку 2014 року цей агрохолдинг збанкрутував. «Як виявилося згодом, управління Icon було верхом ефективності в порівнянні з менеджментом Sintal», − іронізує колишній співробітник компанії.

Це я до того, що може не треба створювати собі кумірів, хоча б перше детальніше до них не придивившись? Максим Нефьодов став неабиякою величиною серед нашої євроінтеграційної тусовки, якому багато хто вірить беззастережно. Проте і він може помилятися, як мінімум. А як максимум – хтось знає, ким був його батько, ким була його мати? Про це ніде аж ніяких відомостей. Чи не отримаємо ми згодом ще одну зірку з прихованим паспортом? Ми маємо право знати, якого роду керівники нашої держави. 

Але повернемось до нашої цікавої і показової передачі про родючість грунтів.  З 19 хвилини ми можемо насолоджуватись, як попри те, що експерт тільки ось детально пояснив, що з родючістю земель в Україні все добре, навіть значно краще, ніж в Європі, і можна ще сміливо вдвічі підвищити інтенсивність землекористування, ведучий Юрій Матвійчук на голубом глазу сам (очевидно на замовлення) пропонує наступному співрозмовнику створити ще один державний орган. І надати йому державне фінансування, щоб він стежив за тим, як фермери вносять добрива, бо у нас бачте рятуйте з землею. І це вже після слів експерта, голови Аграрного Союзу, про непотрібність всього цього. Очевидна джинса, замовлення і чиїсь плани роздерибанити ще кількасот грошиків.

Далі мріють до того ще і низку законів прийняти, щоб на законних підставах розповідати фермерам, що їм саджати і як удобрювати. Керувати тобто вільним ринком по повній програмі. Звісно, новому державному органу конче потрібна палиця, за допомогою якої буде зручніше лупити піддослідних. Не дивлячись на те, що експерт називає це все не тільки непотрібним, але й ненауковим. Журналіст міг би хоча б поміняти місцями співрозмовників, щоб вийшло нібито вони спочатку помріяли про орган, а потім вже експерт сказав, що то непотрібно. Так ні, спочатку експерт докладно розповідає, що в нас все гаразд і навіть є ще куди рухатись, а потім вони все одно починають мріяти про органи і гроші. Ото вже журналістика, ото вже «радіо свобода».

Те ж саме і з питанням підвищення якості грунтів власниками, а не орендарями. Експерт чітко каже, що власники не будуть, ну не будуть витрачати на це гроші, бо це і занадто дорого, і науково необгрунтовано, і на їх вік точно вистачить того, що є. Але ні, журналізд разом з функціонерами продовжують завтято мріяти про те, як орендарі, ставши щасливими власниками, кинуться прямо брати кредити і витрачати кошти на їх нову мульку ‘підвищення родючості грунтів’. А вони створять ще один державний орган, щоб це проконтролювати.

І все це заради того, щоб найти ще один привід, начебто конче необхідно продавати землю. Та ні, каже голова спілки дрібних і середніх фермерів. Але його старанно не чують. 

Про мораторій на ринок землі

1. В мене немає майже ніяких сумнівів щодо того, що рано чи пізно землю продадуть.

2. Це погано, але напевне невідворотньо з огляду на аргумент ‘у світі майже не лишилось країн’. Хто ми звісно такі, щоб йти наперекор всьому світові. Весь світ вже наступив на ці граблі, щоб потім виправляти помилки шляхом чисельних законів на захист орендара, і ми звісно мусимо йти слідом по тих самих граблях.

3. Наші еліти в цілому розуміють, що продавати землю зараз – погано, не дивлячись на гиготання наших ринкових фундаменталістів, або зацікавлених, або молодих да ранніх. З яких ніхто навіть не намагається дізнатися про те, що в Європі насправді виправляють цю помилку різними засобами. Захищаючи законодавчо орендарів, дотуванням, різноманітним сприянням виробникові vs рантьє. Ні, ми маємо теж сходити по тим самим граблям, бо в наших вільних риночників засіло в голові тільки ‘священне право власності’.

4. Саме тому пункт ‘не продавати землю іноземцям’ вже затверджений і змінений не буде. Хоча молоді зацікавлені ринкові фундаменталісти продовжують нарікати, що це все ж таки не вільний ринок.

5. Пункт ‘не продавати землю іноземцям’ затверджений саме тому, що наші еліти цілком і повністю розуміють: якщо вони хочуть зберегти землю для себе – це треба забороняти купувати землю іноземцям, і ніяких інших методів не існує. Всякі там розмови про кредити і про хто вправніше залучить інвестиції – казочки бабусі для дітей.

6. Ту саму позицію треба екстраполювати і далі – від наші-еліти vs іноземні, до наші-еліти vs дрібні фермери. У ще одній передачі про землю зрадофільської Радіо Свободи експерт каже про те, що потрібні механізми кредитів для дрібних фермерів і прозорість. Звісно це все блабла і лишиться блаблою ще довгі роки. Щоб ці механізми могли стати дієвими, потрібні роки інституційних змін в країні. Тому треба полишити всі розмови про продаж землі доти, доки країна хоча б не почне перетворюватись на демократію. Але чекати цього багатьом дуже невигідно, тому галас про продаж землі здіймається вже зараз з розрахунком хоча б на 18-19 рік. І напевне так воно і станеться.

7.  Плюси можуть бути в тому, що земля потрапить все ж до українських еліт. Які хочеш не хочеш, але будуть трохи дбати про Україну, як князі про свою вотчину. Величезні мінуси можуть виникнути, якщо земля потрапить у руки проросійських олігархів з українськими паспортами. Тоді я собі навіть не уявляю, як можна буде уникнути російської повзучої окупації ще й на цьому напрямку. Як мінімум наша боротьба затягнеться ще на довгі десятиріччя. Як максимум – Московія поглине нас економічно, як того власне і прагнула відпочатку вся російська опозиція. Цитату рупора-Коха всі пам’ятають. Тоді краще було б вже віддати землю західним латифундистам. Їм теж байдуже до українців і України, але вони все ж таки не такі кровожерливі, як московити, в них є якась демократія й демократичні інституції. 

В руки дрібних фермерів якщо якісь шматки землі і потраплять, то ненадовго. В будь-якому разі вони погоди не зроблять.

8. Аргумент "нам забороняють продавати власність". В земельному питанні це аргумент ‘люмпена’, якому хоч гречку, але сьогодні, а на майбутнє байдуже. ‘Середній клас’ у земельному питанні – це дрібні й середні фермери – проти, тому що грошей на викуп у них немає, а латифундисти все скуплять. Латифундисти і дійсно за, бо хочуть все скупити. Хто проти із вищих прошарків я вже писав. 

Мораторій на продаж землі
Мал. 1. Розподіл інтересів навколо земельного питання

 

Цей аргумент кажуть зараз стрімко набирає популярності, еге ж, бо люмпен вимагає гречки, сьогодні й одразу. Містяни підтримують цей аргумент, бо далекі від землі і взагалі не вважають її за якусь цінність. Тому чому б і не викинути щось непотрібне хоча б за копійчину. Тим паче, що аргумент так гарно пахне свободою і європейськими цінностями.  

9. Аргумент строку оренди - "треба мати власність, щоб робити довгі інвестиції у ягідне та горіхове виробництво" не витримує ніякої критики. 50 років оренди ціклом досить для повного циклу хоч яких ягідно-плодових насаджень, а 100 – і занадто). А якщо надати орендару першочергове право продовження оренди, як то зроблено зокрема в Нідерландах, аргумент взагалі втрачає значення. 

10. Аргумент кредиту - "треба мати власність, щоб отримати кредит" - просто брехня. Кредит під підприємництво можна отримати взагалі без власності. Кредитна політика – суцільна парафія або позичкодавця, який бачить вигоду не залежно від того, у власності земля чи в оренді на 50 років. Або держави, якій теж нічого не заважає кредитувати довгострокових орендарів. Знов таки, у Європі саме так і робиться.

11. Аргумент ‘популісти проти продажу землі’

  • Проти тебе завжди популісти)
  • Проти продажу землі всі ті сили, що не мають наміру чи можливості її купити зараз. Бо це підсилить їх конкурентів і позбавить їх шансу купити землю у майбутньому.
  • Проти продажу землі дрібні фермери, які розуміють, що в них немає грошей її викуповувати, кредит вони не потягнуть, а зараз їм і з орендою добре.
  • Політики завжди потребують лозунгів для своєї політичної діяльності. Навіть коли їм дають за них гроші, то чому б і не взяти, політична діяльність потребує коштів. В США така діяльність є цілком законною і регулюється Законами про лобізм і про іноземних агентів. І такий популізм – зовсім не завжди тобі на шкоду. Принаймні треба розбиратися з питанням, щоби вирішувати, а не підхоплювати гасло і носитися з ним. В тому числі і гасла, які виглядають як європейські.

12. Аргумент ‘Порошенко за продаж землі’ – але він її не продавлює. Якщо він розуміє те ж саме, що і я, то розуміє, що зупинити продаж майже неможливо, і тоді навіщо плювати проти вітру. Тим паче коли серед твоїх прибічників дуже багато молодих європейців, які мислять європейськими кліше для широкого загалу. Можна тільки вгробити свій рейтинг і повністю здати Україну Москві вже зараз, без відстрочки ще хоча б у кілька десятиліть подальших економічних війн, вже з приватною землею. 

13. Аргумент ‘подолаємо корупцію’. Продаж землі стане такою ж чарівною паличкою для вирішення проблеми корупції, як і приватизація промислових підприємств. Підприємства всі що можна ми вже попродали, а корупції чомусь менше не стало. Ну то давайте ще й землю продамо, може тоді корупції менше стане? Це вибачте якийсь каргокульт. 

Історичний ракурс

Ще у давньому Вавілоні з глиняними табличками люди знали: якщо не обмежувати ринок землі, земля зосереджується у купки олігархів. Це неминуче випливає з психології хижака: ніколи не буває вдосталь, тільки вперед, стати першим.

Отримання кредиту під заставу землі як раз і є методом зосередження землі в руках небагатьох, від Вавілону до Аргентини.

На це у Вавілоні, і у Древній Греції, і у Древньому Римі вводились спеціальні закони з метою обмежити або не давати можливості кредитуватись під заставу землі, і таким чином цю землю втрачати - Антимонопольне законодавство. 

Як тільки якимось чином олігархи всіх часів і народів відміняли або обходили ці закони, демократія середнього класу власників закінчувалась. Якийсь час олігархи вправно маніпулювали утвореним таким чином охлосом, за допомогою наприклад 'хліба і видовищ' - базовий дохід древньої доби. А потім неминуче наступав кінець чергової цивілізації. Суспільство вже не могло чинити серйозного опору, і країну захоплювали якісь сусіди чи варвари.

Зараз звісно земля не є самим важливим засобом виробництва в світі. Але для України - досить важливим, тому ми бачимо стільки баталій на цю тему. У будь-якому разі правило "хижак не зупиниться" нескладно екстраполювати й на інші види капіталів. Тому зараз всі країни мають Антимонопольне законодавство. Ніщо не нове під місяцем. А в Америці вже піднімається питання про черговий етап вдосконалення Антимонопольного законодавства з урахуванням особливостей цифрової економіки. 

Цікаві посилання до теми

Інфографика земельного питання сторічної давнини https://www.radiosvoboda.org/a/explainer/28671789.html

Мапи України сторічної давнини часів протистояння України з ворогами і зі сходу, і з заходу https://www.radiosvoboda.org/a/28691091.html

Більшовики хоч і воювали з білогвардійцями, але й ті й інші були проти України. Поки усі ділили землю і пропонували чисельні проекти, як краще її поділити, московити захопили Україну і влаштували голодомор. Тому наші різні погляди щодо земельного питання не мають завадити нам розуміти, що перший наш ворог - це Московське ханство.

Коментарі

Фермерство у Західній та Східній Європі. Великі агропідприємства чи ферми. Порівняння та ефективність. Висновки для України. Стаття Сергія Маркитаненка https://latifundist.com/193-efektivn-fermeri-chi-neefektivn-agroholdingi